Щороку 1 вересня кількасот тисяч дітлахів йдуть до першого класу. Цей процес уже став таким звичним, що його можна порівняти зі сходом і заходом сонця. А проте кожного року він є унікальним. Роки минають, і ті розгублені, стривожені й такі урочисті «першачки», які запинаючись чи, навпаки, надзвичайно швидко «тріскочучи» заздалегідь завчені віршики, виростають. І мені стало цікаво: чи пам’ятають вони свою першу вчительку і яким є цей спогад?