Немає такої шанованої людини у світі після матері та батька, як перша вчителька. Вічний ідеал, кумир, приклад. Хочемо ми того чи ні, образ першої вчительки назавжди закарбований  у наше серце. І крізь роки  спогади про перші шкільні роки яскраві та зворушливі.

Сьогодні мої думки все частіше линуть у минуле. У ті щасливі дні, коли я, мале дівча, ще тільки-но переступила поріг тепер такої рідної школи. Той чарівний світ дитинства пов'язаний з незабутніми спогадами про мою першу вчительку – дорогу для мене людину – Неліну Валентину Олесівну.

Це вона прийняла мене, маленьку і розгублену, з рук батьків. Валентина Олесівна завжди раділа нашим маленьким перемогам. Усе її тішило: гарно написана стрічка в зошиті, добре вивчений вірш, а пізніше – цікаво написаний твір, правильно розв’язана задача. Наша вчителька завжди раділа за нас, і за це ми її дуже любили.

Валентина Олесівна – досвідчений педагог. Вона не тільки вчила, але й виховувала у своїх учнів чуйність, людяність, доброту. Завжди підтримувала нас: знаходила таке влучне слово, і очі випромінювали стільки тепла, що наші маленькі серця наповнювались радістю – і смутку, як не було. Її душевне тепло зігрівало нас. Вона була для нас другою мамою та найкращим другом, який вміє вислухати, заспокоїти і зберегти таємницю.

Несуть вам діти свої болі,
Несуть неспокій, зневіру й гнів,
А Ви спроможні заспокоїть,
Знайти багато добрих слів.

Перша вчителька навчила мене мудрих істин, ставитись до кожного так, як би ти хотів, щоб усі ставились до тебе. Якщо будеш допомагати іншим, то й тебе завжди підтримають в скрутну хвилину, будеш посміхатися – і люди навколо тебе також посміхнуться й побажають тобі добра та щастя.

Щодня мені хотілося йти до школи, бо вчителька буде розповідати про щось цікаве й захоплююче. Вона була і вимогливою, і люблячою водночас. Пам’ятаю, я була дуже сором’язливою дівчинкою і дуже боялася зробити помилку у відповіді біля дошки чи в зошиті, все чекала, що Валентина Олесівна дорікатиме. Але в її очах світилася доброта, а в словах була підтримка. Ми всі були для неї і найкращими, і найрозумнішими, бо ми – її діти. Вона вчила нас не тільки читати й писати, а й шанувати батьків, бути чесними, ввічливими, справедливими, любити працю, рідну землю, шанувати людину.

Професія вчителя дуже важлива, складна і, насамперед, відповідальна. В його руках лежить доля кожного учня, якого він навчає. Праця вчителя також важка і виснажлива, адже він повинен бути не тільки вчителем, а й порадником і взірцем. Саме такою була для своїх учнів Валентина Олесівна. Саме вона прищепила нам любов до знань, допитливість, настирливість, віру в себе. Вона навчала нас, своїх вихованців, бути мужніми, не лякатися життєвих труднощів, мати почуття власної гідності.

Кажуть, що перша вчителька запам’ятовується назавжди. Так воно і є. Ким би ми не стали, куди б нас не закинула доля - завжди від серця до серця тягнуться невидимі ниточки спогадів про мудрого порадника і вірного наставника. У пам’яті назавжди залишаються добрі усміхнені очі та материнська любов.

Доземно вклоняємося Тобі, Вчителю дорогий, за Твою любов і ніжність, витримку й наснагу, чесне справедливе слово, мудру пораду та просто за те, що Ти є.