Зміст розумового виховання учнів початкових класів охоплює:

1)   розуміння   значення   знань,   які   здобуваються   в   школі,   для життя    і    праці,    громадської   діяльності,    будівництва    самостійної Української держави;

2) розвиток    допитливості,    спостережливості,    кмітливості, активності  на  уроках,  прагнення  самостійно  виконувати  завдання у класі і вдома;

3) уявлення про наукову організацію навчальної праці, навички самостійного читання дитячої літератури, уміння ділитися  враженнями про прочитане;

4) негативне   ставлення   до   списування,   бездумного   зубріння, шпаргалок, підказування, невиконання домашніх завдань;

5) пошанне ставлення до Розуму й розумних людей, бажання стати мудрою людиною.

Розумове виховання належить до однієї з найважливіших складових частин формування всебічно розвиненої людини, до одного з дійових чиннників вирощення інтелектуальної еліти нації. Здійснюється воно в нерозривній єдності з усіма іншими виховними компонентами, бо розумовий розвиток і формування на цій основі національної еліти - це насамперед виховання особистості. А особистість виростає у певному духовному середовищі, коли існує особливе естетичне й морально-психологічне поле. «Адже представник інтелектуальної еліти є, як правило, той, для якого багато важать такі поняття, як сенс життя, особиста місія, доброчинність. У прикладанні до нашої національної еліти воно окреслюється ще одним поняттям - свідомий українець. А його треба плекати з дитинства, виховуючи на історії народу, на прикладі своїх батьків, дідів і прадідів, відданих ідеї соборної України, і шанують її культуру, традиції, рідну мову» [9;42].

Розумове    виховання    реалізується    також    у   сукупності   з формуванням   наукового   світогляду.   Разом   з   цим,   спільним,   воно виконує   в   початковій   школі   властиву   йому   специфічну   функцію, спрямовану   на   розвиток   інтелектуального   потенціалу   молодших школярів,    пізнавальних   мотивів,    навичок    розумової   діяльності, творчого мислення, раціональної організації навчальної праці.

Розумове виховання - процес тривалий і складний. Успіх його забезпечується   рядом  факторів.   Провідне  місце   серед  них  займає перш за все живе спілкування з розумними людьми. Розум плекається розумом.   «З   розумним   поговори,   то   й   розуму   наберешся,   а   з дурним   -     то   й   свій   загубиш»,  -  кажуть  у   народі.   А   звідси   й порада: «Мудрого шукай, дурного обходь».  І висновок: «Розумні діти зростають у розумних батьків і вчителів».  В образі свого вихователя діти   повинні  бачити  безмежну  відданість  розумовому життю, науці. Учнів скоряє закоханість їхнього вчителя в розум. Тому дуже важливо, щоб  молодший   школяр  з  допомогою   свого   вчителя   сьогодні   став розумово   багатшим,   ніж   був   учора.   Кращий   спосіб   розумового виховання, як цей, годі й придумати.

Серед усіх живих істот на Землі людина відрізняється перш за все наявністю розуму, здатністю думати, розмовляти, творити. Не випадково в народі кажуть, що «знання та розум - скарб людини».

«Розум - одна з найкращих людських якостей («Не краса красить, а розум»). Від інтелектуального розвитку особистості залежить рівень її підготовки до життя («Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати»), особисті доля й щастя («Щастя без розуму - торбина дірява»). Різні складні перипетії і тяготи життя найчастіше долаються не силою, а розумом («Сила уму уступає»)» [12;24].

Широка, нічим не замінима функція розуму відзначена в численних українських народних афоризмах типу: «до розуму дійти» (порозумнішати), «навчатися розуму» (набувати доброго розуму) тощо. А якщо додати сюди стійкі словосполучення із синонімами до слова «розум» -  ум, глузд, толк, розсудок, смисл, мудрість, тямучість, то таких фразеологізмів набереться дуже багато.

Для   відзначення   життєвої   ролі   розуму   в   живому   масовому спілкуванні   він   часто-густо   протиставляється   глупоті   («Краще   один мудрий,   ніж десять  дурних»).   Кожен  знає,   що   краще  справу мати  з розумним,   ніж   з   невігласом.   Людина   з   неповноцінним  розумом  - каліка («Нема ума: вважай - каліка»).

Навіть з вищесказаного видно, що споконвіків у народі високо ціниться розум людини, освіченість, інтелект. Нині, в зв'язку з небувалим розвитком науки, пожвавленням суспільних перетворень, посиленою інтелектуалізацією праці, швидкою зміною техніки й технологій в усьому світі, проблема плекання інтелекту набрала особливої гостроти. Всі тепер відчуваємо, як у відповідальний час розбудови самостійної Української держави круто зросла потреба мати людей компетентних, розумова обдарованих, з мисленням державобудівників. І тут без добре поставленого розумового виховання аж ніяк не обійтись. То й роль учителя початкових класів у розв'язанні даного важливого питання дуже велика.

Для    роботи    з    новою    сучасною    технікою,    в    середовищі освічених людей  потрібні  глибокі  знання,  високорозвинене  мислення, здатне до швидкого аналізу й миттєвих операцій, безпомилкових оперативних логічних кроків, необхідних для прийняття правильних рішень.

«Розумове виховання необхідне людині не тільки для праці, а й для повноти духовного життя. Уміти творчо мислити й бути розумною повинна кожна людина, бо розум конче необхідний у всіх без винятку видах людської діяльності. Тому й справжнє розумове виховання орієнтує людину на життя у всій його складності, в усьому його багатстві» [21;52].

Початкова школа покликана дати своїм учням окреслену її навчальним планом і програмами належну суму знань, умінь та навичок і водночас розвивати їх розум так, щоб вони в перспективі, здобувши освіту, ставали розумнішими, інтелектуально багатими, компетентними, із жадобою до знань людьми.

Ідеалом школи, за справедливим визначенням В. Сухомлинського, є те, щоб у життя не вступала жодна невихована у розумовому відношенні людина. Невігласи небезпечні для суспільства незалежно від того, освічені вони чи неосвічені. Невіглас не може бути щасливим сам і завдає нещастя іншим. Той, хто вийшов із стін школи, обов'язково має бути розумною людиною.