Толерантність – це саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: терпіння, терпимості, розуміння, дружнього ставлення, адекватного сприйняття.
Чудово розуміючи, що ми всі різні і потрібно приймати іншу людину такою, якою вона є, ми не завжди поводимося коректно й адекватно. Важливо бути терпимим одне до одного, що дуже непросто.
Толерантність… Майже кожного дня ми зустрічаємося з цим поняттям, але не всі можуть або хочуть проявляти це почуття.
Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є.
Згідно з даними ООН, від 10 до 15 відсотків населення Землі, а це майже 1 мільярд осіб, є інвалідами тією чи іншою мірою. І в Україні цей відсоток не менше. Вони являють собою найчисельнішу групу меншин. І комфорт цих людей – не їхня приватна, а наша спільна, проблема.
Ми часто стикаємося з тим, що люди з обмеженими можливостями не беруть участі в звичних нам справах, не працюють поруч з нами, не вчаться в університеті, не голосують на виборах у сусідніх кабінках. Але це відбувається не через їхню нездатність це робити. Найчастіше – це наслідок недостатньої підготовленості середовища і оточення. Людям з особливими потребами необхідна наша підтримка і допомога саме в усуненні “бар’єрів”, але в жодному разі не жалість або поблажливість.
Основні принципи етикету
в спілкуванні з людьми з обмеженими можливостями
• Головне – людина, а не її інвалідність.
• Коли ви хочете запропонувати свою допомогу, запитайте спочатку чи вона потрібна.
• Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку, намагайтеся розташуватися так, щоб її та ваші очі були на одному рівні, тоді вам буде простіше вести розмову.
• Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтеся пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей.
• Розмовляючи з людиною з вадами зору, обов’язково назвіть себе і тих людей, які прийшли з вами. Якщо ваша розмова проходить у групі, не забувайте пояснити, до кого ви зараз звертаєтесь. Озвучуйте все, що ви пишете на дошці або показуєте на екрані.
• Щоб звернути на себе увагу людини з вадами слуху, помахайте рукою, або доторкніться до неї. Говорячи з нею, дивіться їй прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди читають за губами. Намагайтеся стояти так, щоб вас та ваші губи було добре видно, та щоб вам нічого не заважало.
• Шановні батьки! Не забороняйте дитині задавати питання про людину з особливими потребами. Відкрите спілкування допомагає змінити ставлення до людей з інвалідністю та ліквідувати непорозуміння.
Люди з особливими потребами – такі ж як і ми. Їх багато.
Ми їх так мало бачимо серед нас, тому що ми не вміємо бути серед них.
Не стороніться людей з інвалідністю.
Тільки-но ми позбудемося патології в суспільстві, яка не дозволяє нам спокійно сприймати всіх без винятку, незважаючи на індивідуальні відмінності, саме тоді кількість подібних ситуацій почне стрімко зменшуватися. Люди з особливими потребами перестануть сидіти в чотирьох стінах...
Пам’ятайте:
інвалідність – це не вирок!
Таким людям важлива постійна увага і турбота суспільства!
За матеріалами: http://chop-rada.gov.ua/archives/29186
| 
