Як Руде Лисеня весну шукало
Добра весняна казка
Одного ранку Руде Лисеня прокинулося від нового звуку. Воно насторожено підняло своє гостреньке пухнасте вушко і прислухалося. «Кап-кап-кап» - доносилося ззовні глибокої нори, їх будиночка. Руде Лисеня потягнуло носом - звідти віяло теплим вологим повітрям.
І ось з нори висунувся спочатку чорний ніс, потім кудлата руда голова з мружачими від яскравого світла очима. Кап! Важка крапля розлетілася бризками, потрапивши на ніс Рудому Лисенятку. Від переляку він знову заховався в нору. Але цікавість узяла верх, і руда кудлата голова знову повільно висунулася зі свого лігва. На сусідньому кущі весело трехкотіли синиці, підставляючи весняному сонцю своє яскраво-жовте пір'ячко. Руде Лисеня крутилося навколо нори, оточене з усіх боків маленькими струмочками, знаходило собі доріжки серед потемнілого снігу.
Рудому Лисенятку було весело: воно грало з трісочками і листочками, кружляло в стрімкому перебігу. Яскраво світило сонечко, віяв теплий вітерець, і сусід-дятел вибивав дріб у сосновому бору.
Раптом звідкись зверху він почув каркання, неначе хтось сміявся. Руде Лисеня підняло голову: на берЕзі сиділа ворона, виблискуючи чорними очима.
- Ех, ти, дурний, чого радієш? Яке диво, весна прийшла.
- А де вона - ця весна? - Здивовано запитало Руде Лисеня, озираючись навколо.
- Вода і бруд - ось твоя весна. Потім літо - одна спека, за нею осінь - знову бруд і дощ, а взимку - холоднеча. Так і рік пройшов, а що хорошого? Нічого!
Руде Лисеня чхнуло.
- Ага! Будьте здорові, чи не кашляйте! Ось вона, ваша весна! Карр! - Ворона закрутила головою і важко піднялася з гілки, махаючи крилами.
У нього знову залоскотало в носі. Руде Лисеня скосило очі й побачило сонечко, що заповзло на кінчик носа. Лисеня замотало головою, і комашка, розправивши прозорі крильця, злетіла вгору. Руде Лисеня провело її поглядом і хмикнуло.
- Де ж весна? Може, вона заблукала? Тоді треба її швидше відшукати, - шепотіло воно, перевертаючи торішнє опале листя.
- А ви бачили весну? - Запитало лисеня у синиць, підбігши до куща.
- О, так! Весна - це чудовий час! - Одна з них захоплено закрила очі і заспівала.
- Як же вона виглядає? - Не вгавало Руде Лисеня.
- Весна! Весна! Це час, коли душа щастям сповнена! - Защебетали навперебій синиці.
- Душа щастям сповнена ... - повторило Руде Лисеня і, підстрибуючи на купині з сухою травою, попрямувало до Дятла.
- Дядечко Дятел, вибачте, що завадив. Скажіть, будь ласка, а як виглядає весна?
Дятел припинив стукати і задумався.
- Весна - це пробудження! Все прокидається - дерева, трава, жучки, їжаки, ведмеді, борсуки. Ось що таке весна, - сказав він, кивнув головою своїм думкам і продовжив вибивати дріб на сосні.
- Пробудження ... Хм ... Але я ж і так кожен день прокидався вранці, значить, весна була завжди? - Здивувалося Руде Лисеня.
- Весссна - це ЛЮБОФФФЬ, - почулося поруч чиєсь шипіння.
Руде Лисеня підстрибнуло від несподіванки: на старому пні чорний вуж підняв голову і посміхався сонцю.
- Кохання? Так, я дуже люблю свою матусю! Значить, у мене завжди весна! Я зрозумів!
Тут почувся голос мами-Лисиці: вона кликала Рудого Лисенятка на обід.
- Я знаю, що таке весна! І вона до нас прийшла! - Бігло щодуху Руде Лисенятко.
- Так, ти зрозумів головне! - Мружачись від перших променів весняного сонця, сказала мама-Лисиця. - Якщо поселити в своєму серці весну, можна бути щасливим все життя.
© Ольга Лужбина
Весна прийшла! Будьте щасливі!
|
